Марія Борисяк та Влада Макушина повернулися у танцювальної студії і розігрівають м’язи, які не мали змоги тренувати останні кілька місяців.
«Мені не віриться, що я зараз тут і що ми знову танцюємо, - говорить 21 річна Влада. – Нас врятували від війни та дуже скрутної ситуації. Це врятувало нам життя. Це дуже емоційно».
«Ми щодня плачимо, плачимо від щастя», - говорить 19 річна Марія.
Дівчата прибули в Австралію з Польщі на початку травня. З собою вони лише мали одяг, в якому були одягнені та кілька теплих речей у невеличкій сумці. Вони були одними з 750 студентів мистецьких факультетів, які навчалися у Києві, а тепер порозкидані по цілому світу.
Наразі, майже 300 з них знайшли новий дім, зокрема завдяки старанням однієї жінки – колишньої циркової артистки, підприємиці та матері, Джесмін Стразі.
«Наразі ми врятували 292 осіб, але 750 ще досі там, - говорить сорокарічна п-і. Страга, член ради Світової Циркової Організації. – Ці артисти мають великі цілі, великі мрії, і ми хочемо дати їм можливість здійснити свої мрії, щоб війна не забрала в них абсолютно все».
Мета п-і. Страги врятувати українське сценічне мистецтво, яке вона вважає значною частиною української ідентичності. Проте, в неї є й особисті причини.
«На початку своєї театральної кар’єри я була у дуже скрутній ситуації і боялася прости про допомогу. А тепер я маю певні можливості тож я хочу допомогти молотим артистам, - пояснює вона. – Я просто хотіла затрати звідти цих дівчат у безпечне місце».
Влада і Марія переїхали у НПВ і продовжують повноцінне навчання у Академії Лі – школі сценічно-театральних мистецтв, які надали піврічні стипендії. Водночас знайомі п-і. Страги, надали дівчатам на час навчання помешкання.
«Ми дуже щасливі, - говорить Марія. Не можу дочекатися щоб почати навчання. Ми будемо щодня докладати усіх зусиль».
В Австралію Марія і Влада потрапили по 600, туристичній візі і п-і. Страга вже подала документи на вироблення 449 та 786 тимчасових гуманітарних віз, які дадуть дівчатам змогу працювати, навчатися та дадуть доступ Medicare.
У березні австралійський уряд заявив про видачу українським біженцям гуманітарних віз, які дадуть право на проживання впродовж трьох років.
За даними Міністерства імміграції, на початок травня українцям було видано 7 200 віз, 2 600 осіб вже в Австралії і більшість з них в процесі оформлення гуманітарних віз.
Катерини Аргіру, співголови Союзу Українських Організацій Австралії, говорить, що «австралійці демонструють неймовірну щедрість відкриваючи свої серця і двері українцям».
Проте, за її словами, мільйони українських переселенців ще потребують допомоги і тим, хто прибуває в Австралію також доводиться долати труднощі.
«Це, в основному, жінки з дітьми чоловіки та батьки яких залишилися в Україні. Незважаючи на те, що половина родини в безпеці, вони все одно переживають, бо інша половина залишається під бомбами в Україні. Тому, в сенсі психологічного впливу, звичайно, що присутній шок, можливо посттравматичний синдром і невротичний стан», - зазначає вона.
Жахлива подорож Влади і Марії з України у Сідней зайняла місяць. До війни вони навчалися в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтв, заснованій 1961 року.
Марія з мамою та сестрою втекли у польський Краків після того як тижнями ховалися у мокрому підвалі під своїм будинком у Тернополі.
«Бомбосховище було дуже холодним і мокрим. У мене з сестрою було запалення легень, але в Україні усі лікарі та лікарні завантажені лікуванням поранених військових», - говорить вона.
Її батько, незважаючи на хворе серце, змушений залишатися в Україні через військовий стан.
«Ми щодня говоримо з нашими рідними по телефону. Але коли я телефоную батькові і він не відповідає, мені стає дуже страшно», - говорить Марія.
У березні, коли російські війська постійно бомбардували центр України, влада продовжувала заняття в Академії, і спала в коридорі своєї квартири.
«По ночам були сирени і вибухи. Я зробила собі ліжко на підлозі, подалі від вікон», - згадує дівчина.
Врешті-решт, Владі вдалося потрапити на переповнений потяг у Польщу. Разом з тисячами інших українців втікати на Захід.
«Я з вікна потягу бачила ракетні обстріли, багато людей в вагоні кричали», - пригадує вона.
Владі залишилося кілька місяців до завершення Академії, і як і Марія вона продовжує навчання віддалено паралельно навчаючись у Австралії.
Після прибуття в Австралію, дівчата змогли безкоштовно займатися у сіднейській студії Dance North Academy.
«У нас є багато танцюристів такого самого віку, і просто неможливо повірити, що цим жінкам довелося пережити, ми дуже раді, що змогли чимось допомогти», - говорить власник студії Менді Віттакер.
Танцюристки планують знімати на камеру свої репетиції на Центральному узбережжі і надсилати відео своїм вчителям з танцю, які також зараз перебувають за кордоном.
П-і. Страга, яка є організатором Австралійського фестивалю цирку організувала збір коштів через ресурс GoFundMe, для допомоги студенткам. Також австралійські компанії надали одяг, транспортні картки і безкоштовний телефонний зв'язок. Один з сіднейський магазинів подарував танцюристкам балетне взуття для репетицій, а організація – одяг.
«У мене ще ніколи не було так багато одягу», - говорить Марія.
П-і. Страга сподівається привезти в Австралію більше танцюристів, для навчання та роботи.
Для своїх перших гостей П-і. Страга влаштувала екскурсію по Сіднею, включаючи перегляд балетної вистави у сіднейській опері.
«Ми просто закохалися в Сідней. Це таке прекрасне місто. Австралійці є дуже відкритими і дружніми», - говорить Влада.
Це все вони мають завдяки Джесмін Стразі та її наполегливому прагненню врятувати українське сценічне мистецтво.
«Вона на завжди змінила наше життя, - говорить Влада. – Вона неймовірна. Найпрекрасніша людина, яку я коли-небудь зустрічала».
